ГІЛЬЙОТИ́НА, и, ж.

1. Пристрій, що являє собою раму і лезо і служить для виконання смертних вироків (впроваджений у Франції з кінця XVIII ст.). [Віттіг:] Хіба воно у Франції по добрості діялось?.. Там гільйотина не дармувала (Л. Укр., IV, 1954, 228); Ці два дзвінки впали мені на голову, як грім з неба, як ніж гільйотини (Коцюб., І, 1955, 416); Навкруги юрба ревла: «На гільйотину короля!» (Ю. Янов., V, 1955, 55).

2. техн. Те саме, що Гільйоти́нні но́жиці (див. гільйоти́нний). Ведуть [члени бригади] розмітку стальних полотнищ, а за їх кресленнями потужна гільйотина і газові різаки викроюють різні деталі (Рад. Укр., 15.УІІ 1959, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 70.