Про УКРЛІТ.ORG

гідність

ГІ́ДНІСТЬ, ності, ж.

1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого і роду незначного, судити має гідності лицарські (Л. Укр., II, 1951, 190); — Час вже аби руські газдині знали свою гідність (Стеф., І, 1949, 167); Образ Юрія Брянського, радянської людини з її високими гідностями, належить до найяскравіших образів української літератури (Мовозн., VI, 1948, 14).

2. тільки одн. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов’язку. Брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно (Фр., VI, 1951, 201); Оця міська дівчина зуміла викликати в нас [сільських дітей] незнане досі почуття гідності, потрібності в житті (Чаб., Катюша, 1960, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 65.

вгору