ГУЧНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Пристрій для відтворення й підсилення звуку радіопередач. Десь біля клубу гримів гучномовець, з Великого театру транслювали концерт (Гончар, І, 1954, 504).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 201.