ГУ́СЛА, сел, мн., рідко. Те саме, що гу́слі. Брав Давид гусла 1 грав рукою своєю (Л. Укр., І, 1951, 428).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 198.