ГУ́СЕНИЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до гу́сениця 1. На гілках абрикосів виснули кетяги гусеничних гнізд (Кучер, Чорноморці, 1956, 255).

2. Який має гусениці (у 2 знач.). Надвечір.. ми зустріли колону артилерії на гусеничних тракторах (Сміл., Сашко, 1957, 85); Наша країна зробила великий вклад у створення гусеничних машин (Знання.., 10, 1967, 7); // Який здійснюється за допомогою гусениць. Для подачі бетону були використані баштові крани і крани на гусеничному ході (Архіт. і буд., З, 1955, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 198.