ГУРТОПРА́В, а, ч. Робітник при гурті худоби. Петро Скирда відстав від свого колгоспу не з власної волі: він гнав у тил колгоспну худобу, бомба влучила в стадо і разом з биками прибила й гуртоправа (Панч, В дорозі, 1959, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 197.