ГУ́РКАЛО, а, с., розм. Дитяча іграшка або інший предмет, що гуркотить. Гуркала й брязкала відразу змовкли, і диліжанс став (Вас.,1,1959,184); Було гуркало нам робить [дід] та гринджолята (Морд., І, 1958, 41); * У порівн. Вона [куля] хурчала, як дитяче гуркало, і переверталася в повітрі, як цирковий акробат (Загреб., Європа 45, 1959, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 195.