ГУМЕ́НЯ, і, ж., заст., розм. Те саме, що ігу́меня. — Гуменя того монастиря, де я була, казала: зробила ти гріх тяжкий (Мирний, І, 1954, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 193.