Про УКРЛІТ.ORG

гультяй

ГУЛЬТЯ́Й, я́, ч., зневажл. Той, хто любить гуляти (у 2, 3 знач.), не хоче працювати; гульвіса, нероба, ледар. Одна тільки Галя гостро дивилася на всіх гультяїв — і червона краска грала на її щоках (Мирний, II, 1954, 294); Поміщик Золотарьов був безжурний гультяй — п’яничка та лобур, завсідник усіх ресторанів та кафе (Смолич, V, 1959, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 193.

вгору