ГУГОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. Те саме, що гуготі́ти. Жорна гугонять на поставах монотонно цілу добу (Вол., Місячне срібло, 1961, 184); Носили [сталевар і його підручні] в піч легесенькі пірамідки руди, від яких мартен ще дужче гугонів і ревів (Загреб., Спека, 1961, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 188.