ГУА́Ш, і, ж.

1. Фарба, розтерта на воді з клеєм і домішкою білила, що дає непрозорий шар. Гаї вигравали всіма відтінками зелені, від акварельного прозоро-салатного до темно-зеленого, наче писаною гуашшю на блакитному тлі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 22).

2. Картина, малюнок, виконані такою фарбою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 185.