ГРІ́ШКА, присудк. сл., дит. Те саме, що гріх 3. — Кажуть [мати]: грішка змалечку привчатись, як з людьми битись… Треба з ними в миру жити! (Мирний, II, 1954, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 172.