ГРІМНИ́ЦЯ, і, ж. Блискавка з громом; блискавка. Небо бурилося, грізно гурчало, хмарилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (Горд., І, 1959, 485); Грімниці блиск, мов сталь меча (Перв., І, 1958, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 170.