ГРУПІВЩИ́НА, и, ж. Відокремлення групи членів якогось колективу, організації для відстоювання своїх вузькогрупових інтересів; роздробленість, відсутність єдності в діяльності колективу. Всякий прояв фракційності і групівщини несумісний з марксистсько-ленінською партійністю (Статут КПРС, 1961, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 182.