ГРУБЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до гру́бий 1, 2, 4. Невисокий на зріст, але грубенький, Мацієвський справляв враження скорше кремезного агронома, аніж інженера (Ле, Міжгір’я, 1953, 144); На голові її була у крапочку хустинка; сачок з грубенького сукна (Голов., Поезії, 1955, 193); Вона почула приглушений грубенький сміх Октусин (Л. Укр., III, 1952, 657).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 177.