ГРА́ТИСЯ, гра́юся, гра́єшся, недок.
1. чим, з ким — чим і без додатка. Проводити час, забавляючись, розважаючись. — Побачила й батьківське подвір’я, і ту вербу кучеряву, гіллясту, що малою ще дівчинкою під нею гралась (Вовчок, І, 1955, 7); Діти Грались собі крашанками Та й стали хвалитись Обновами (Шевч., II, 1953, 197); Діти, хлопчик і дівчинка, грались з кицькою (Шер., В партиз. загонах, 1947, 57); * Образно. Вітер шарудів і грався довгими вусами колосків (Собко, Шлях.., 1948, 85); * У порівн. Десь далеко замиготіла блискавка, бліда, дрібненька, неначе хтось грався, перекидаючись по небі золотими м’ячиками (Н.-Лев., II, 1956, 389).
◊ Гра́тися в жму́рки див. жму́рки ’: Гра́тися з вогне́м див. вого́нь.
2. рідко. Робити швидкі, різного напрямку рухи (про комах, птахів, риб). В тіні їх [дубів] гущавини гралися мільйони дрібнюсіньких комариків (Фр., III, 1950, 128).
3. у чого — що, чим, з чим. Те саме, що гра́ти2 3, 5. Попід тинами грались дівчатка у посмітюхи (Коцюб.. II, 1955, 15); Худоба паслась, а ми грались у м’яча (Цюпа, Три явори, 1958, 4); Матюха знічев’я грався наганом: крутне барабан, — а воно задеренчить (Головко, II, 1957, 156); Ніколи, як з огнем, з ідеями не грайся: Якщо узявсь іти — кінця ти доходжай (Тич., II, 1957, 121); Вона [Катерина II] жирувала з своїми численними фаворитами і гралася в освічений абсолютизм (Перв., Невигадане життя, 1958, 34).
4. Пас. до гра́ти2 1, 8.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 160.