ГРА́ЛО, а, с., діал. Музичний інструмент. Невидющий і убогий, 3 бідним гралом за плечем, Він чвалає полохливо За малим поводирем (Щог., Поезії, 1958, 389); Немудре грало те [цимбали], без жодних струн, спіткав Він на горищі десь, в житлі цікавих мишок (Рильський, Поеми, 1957, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 155.