ГРАДОПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч.., розм. Те саме, що градонача́льник. — Ти навіть щедрінського градоправителя переплюнув (Головко, II, 1957, 473).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 153.