ГРАБО́К, бка́, ч. Те саме, що граб. Лукаш виходить із сокирою і підступає до молодого грабка, щоб його рубати (Л. Укр., III, 1952, 228); [Докія:] Написав ти, Олексію, записку лісникові, щоб мій Свирид зрубав два грабки для обори вівцям, він поїхав, зрубав трохи більше (Зар., Антеї, 1962, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 151.