ГРАБИ́НА, и, ж. Одне дерево граба. Затремтить міцна грабина Од коріння до вершка, На сніги зернисті, сині, Боком падає, важка (Стельмах, Жито.., 1954, 79); // у знач. збірн. Грабові дерева. А справа і зліва ліс чорний та темний, грабина, як свічки (Свидн., Люборацькі, 1955, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 150.