ГОТО́ВО, присудк. сл. Вже закінчено, виконано. Готово! Парус розпустили (Шевч., II, 1953, 207); — Митько ось береться його [кулемет] зіпсувати. — А діло нехитре, — вставив партизан. — Непомітно у дупло запхнув щось і готово! (Головко, І, 1957, 373).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 148.