ГОСТРОЛИ́ЦИЙ, а, е. З вузьким, худим обличчям. Тільки Корчагін, похмурий, гостролиций, сидить мовчазний, час від часу поблискує гострим відданим оком на Філіпова (Збан., Єдина, 1959, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 146.