ГОСТИ́ННІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. гости́нний. — Традиції гостинності, які свято шанує народ, ..не дозволяють мені відмовити вам (Смолич, І, 1958, 59); Гнат, зберігши гостинності такт, Підбирає слова милозвучні (С. Ол., Вибр., 1957, 161); // Готовність, бажання приймати гостей і пригощати їх. Острів’яни виявляють морякам свою приязнь і гостинність, запрошують в свої оселі, частують кокосовими горіхами й апельсинами (Довж., Зач. Десна, 1957, 443); Гість не скористався із її гостинності, і все печене й варене так і залишилося на столі цілим і непоїденим (Тют., Вир, 1960, 104); // Гостинне приймання. Хотілось би особисто подякувати за ту незвичайно сердечну гостинність, яку Ви… виявили під час пробування мого у Львові (Коцюб., III, 1956, 269); Поснідавши, лісничий подякував за гостинність і зібрався їхати (Донч., IV, 1957, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 143.