ГОСТЕ́ЦЬ, тця́, ч., діал. Ревматизм. Тепер він старий, гостець по костях ходить (Фр., IV, 1950, 413); Янко має гостець у колінах і любить паритись в лазні (Козл., Ю. Крук, 1950, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 143.