ГОРІ́Х, а, ч.

1. Плодове дерево родини горіхових, найпоширенішим видом якого є волоський горіх. Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи (Н.-Лев., II, 1956, 223); Волоський горіх.. дерево, яке розводиться в садах і садибах переважно на Україні і взагалі на півдні нашої країни (Лікар. рослини.., 1958, 69); // Тверда красива деревина з нього. Широке дерев’яне ліжко з дзеркальними спинками із полірованого горіха було присунуте майже до самого вікна (Руд., Вітер.., 1958, 169).

◊ Розчи́стити під горі́х — відчитати, сильно вилаяти кого-небудь. Він говорив відразу по двох телефонах, з кимсь лаявся, комусь дорікав і дивився на Василя з викликом, готовий щомиті спалахнути і розчистити інженера під горіх (Загреб., Спека, 1961, 204).

2. Плід цього дерева або ліщини з їстівним ядром і досить міцною шкаралупою. Осипаються достиглі волоські горіхи, встилаючи траву (Вітч., 7-8, 1946, 101); Скочила [мишка] на пісковий корч, ухопила навислий на гіллячці горіх (Фр., VI, 1951, 149); * У порівн. Тісто було зовсім невимішане: на йому було видно бульбашки, неначе горіхи (Н.-Лев., II, 1956, 323); // Деякі інші плоди з твердою шкаралупою. Новиною для нас, закоренілих європейців, є кокосові горіхи — завбільшки з невеличкий кавун, з яких випивають солодкувате біле молоко (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 45); — Земляні горіхи… Оті, що ви їх знаєте під іменем смажених фісташок (Гончар, І, 1954, 505); Був великий урожай кедрових горіхів (Донч., III, 1956, 55).

◊ Діста́неться (діста́лося, бу́де і т. ін.) на горі́хи див. дістава́тися.

3. рідко. Те саме, що ліщи́на. На горі між буком чорніє подекуди сосна, а над струмком стоять горіхи (ліщина) (Коцюб., III, 1956, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 131.