Про УКРЛІТ.ORG

горьований

ГОРЬО́ВАНИЙ, а, е. Сповнений горя, біди; гіркий. Гриця майже щоліта наймали пастушком чи погоничем до заможних дядьків. Горьоване наймитське життя! (Добр., Ол. солдатики, 1961, 34); Вона зараз кінчає своє горьоване навчання (Ле, Право.., 1957, 241); // Здобутий важкою працею; вистражданий. Загубився [Прохор] між тими городськими панами, що так і дивляться, де б поживитися, що тільки й ждуть, доки мужик їм привезе того хліба горьованого (Мик., II, 1957, 79); З горя він пропив до шеляга свій горьований заробіток (Стельмах, Хліб.., 1959, 216); // Який горював або горює. — Ех, матері ви наші, жінки наші горьовані,подумав Гурій Андріянович (Сенч., Опов., 1959, 76); Є горем горьовані, свідомістю підкуті, пролетарської науки люди, а є злодюги й несвідомі (Ю. Янов., І, 1954, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 140.

вгору