ГО́РЩИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до го́рщик. Через який час Недбай таскав із кухні маленький засмальцьований горщичок з олією (Вас., І, 1959, 82); Вранці і мати, і Катруся, і Яринка дивились, як обережно і серйозно ніс Тарас загорнутий у білу хустину горщичок молочної каші (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 139.