ГОРО́ДЕЦЬ, дця, ч. Зменш.-пестл. до горо́д. Катерина засміялася, розшукала лопату й граблі і пішла перекопувати свій городець (Перв., Материн.. хліб, 1960, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 135.