ГОРО́ДДЯ́, о́ддя́, с., рідко. Збірн. до горо́д. Дарка зібрала остатню силу та й чкурнула від матері поза городдям на пастовень (Л. Укр., III, 1952, 632).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 135.