ГОРЛА́Ч, а́, ч., розм., рідко. Те саме, що горла́нь. — Ану, тихо! — не стерпів батько. — Тихо, кажу вам! Горлачі! Чого розкричались? (Юхвід, Оля, 1959, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 132.