ГОРЕ́НИТИ, нить, недок., рідко. Віддавати гірким, бути гірким. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять (Чуб., V, 1874, 614).

В се́рці горе́нить — на серці гірко, тяжко. Сидять було, просиджують ніч темну рука з рукою, а в серці горенить мов отрутою (Вовчок, І, 1955, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 129.