ГОРБА́ТИТИСЯ, а́чуся, а́тишся, недок., розм. Те саме, що го́рбитися. Сухий і довготелесий Татарченко.. горбатився над столом, вбирав у плечі голову, погоджувався (Донч., І, 1956, 420); Помітно змінився і Остап: плечі повужчали, горбатилась спина, обличчя сіре й худюще (Кочура, Зол. грамота, 1960, 535).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 125.