ГОРБА́СТИЙ, а, е. Вкритий горбами (у 1 знач.); нерівний. Сучасний Донецький кряж являє собою горбасту височину, гористий характер якої зберігся лише в окремих районах Нагольного кряжа та на узбережжі Дінця (ГеоЛ. Укр., 1959, 489); Потроху степ ставав хвилястий, наче з-під землі випинали горбасті спини передісторичних ящурів з рідкою шпичастою вовною кущиків (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 125.