ГОНІ́ННЯ, я, с. Переслідування з метою пригноблення. Засвітило на нас сонце, блиснуло проміння, Минулося тяжке зоре, муки і гоніння (Укр.. думи.., 1955, 513); Ні тяжкі випробування, ні постійні жорстокі переслідування і гоніння з боку царя та його сатрапів.. — ніщо не зломило волелюбного духу народного бунтаря [Т. Шевченка] (Літ. газ., 14.ІІІ 1961, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 122.