ГОНЧА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гонча́р. [Джонс:] Ми, пане майстре, хтіли заложити всі три гончарську спілку (Л. Укр., III, 1952, 94); // Стос. до гончарства.

∆ Гонча́рський круг — знаряддя для формування посуду та інших виробів з глини. — Ти гадаєш, що в Ілька нема худоби? — Таки нема, — впевнено відповів Левко, — бо тоді б не крутив чоловік гончарський круг (Стельмах, Хліб… 1959, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 124.