Про УКРЛІТ.ORG

голівка

ГОЛІ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до голова́ 1. — Підніми ж бо голівку, доню, та глянь на старого батька! (Вовчок, 1, 1955, 93); Чорний вуж, здіймаючи вгору лакову голівку з жовтими пелюстками, швидко плазував у гущавину (Донч., III, 1956, 166).

◊ Гла́дити (погла́дити) по голі́вці див. гла́дити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 107.

вгору