ГОЛЬ, і, ж., заст. Голота. Стара супиться та все бурчить: — Нащо нам та голь нещадима здалася! (Вовчок, І, 1955, 113); Голь, а кожне норовить Вдати з себе лорда (Черн., Поезії, 1959, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 120.