ГОЛОЩІ́К, ГОЛОЩО́К, що́ку, ч., діал. Крига, не покрита снігом; ожеледь. На Дніпрі голощік: волами не проїдеш, хіба конячкою (Сл. Гр.); — А славно обмерзли голощоком окопи (Стар., Облога.., 1961, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 118.