ГОЛОЦЮ́ЦЬОК, цька, ч., діал. Голопуцьок (у 1 знач.). — А то приносить гніздечко якось і голоцюцьки:. «Що оце, мамо?» — «То, кажу, птичачі [пташині] діти такі» (Тесл., Вибр., 1936, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 117.