ГОЛОТЕ́ЧА, і, ж., діал. Нічим не покрите, голе місце. Сама крайня хата, ще й стоїть на такій голотечі без найменшого захисту (Фр., 1, 1955, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 117.