ГОЛОСО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до голосо́к. А дівчатка ніжними голосочками своїми теж собі за ним повторяли, мов у лісові дзвіночки дзвонили (Тич., І, 1957, 250); Аж пташка в лісі втихне, слухаючи її, такий.. голосочок мала (Федьк., Буковина, 1950, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 117.