ГОЛОСИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до го́лос 1, 3. — Іди собі, швабе! — найгуркотливішими низами дужого свого голосища гримнув кобзар (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 466).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 116.