Про УКРЛІТ.ORG

головка

ГОЛО́ВКА, и, ж.

1. Кулясте чи довгасте суцвіття або кулястий плід окремих рослин на кінці стебла. За шаг паляничка, одна цибулька або головка часнику, ото його харч на ввесь день! (Н.-Лев., І, 1956, 52); На всі боки полетіли збиті головки будяків, покірно лягла скошена кропива (Донч., VI, 1957, 63); * У порівн. Каштан нахабно пняв [пнув] свої тверді пуп’янки, наче головки капусти (Коцюб., II, 1955, 427).

2. Закруглене потовщення кінцевої частини чого-небудь (зубця, стрижня і т. ін.). Рука судорожно стисла срібну головку палиці (Фр., VIII, 1952, 210); Майор ще раз пробіг пальцями навколо патрубка і несподівано натрапив на головку цвяха (Загреб., Європа 45, 1959, 14).

3. рідко. Те саме, що голів́ка. Поведу я коровку до вовка, щоб не боліла головка (Укр.. присл.., 1955, 206); Червона шапочка за ніж! Вцілила вовку в лису головку (Тич., І, 1957, 101).

4. частіше мн. Передня частина чобота, що покриває пальці і верх ступні. Вчитель походив трохи по шкільному подвір’ї, зайшов у свою кімнатку, завісив єдине вікно.. і почав пришивати дратвою головки до халяв (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 112.

вгору