ГОВІРО́К, рка́, ч. Зменш. до го́вір 1. У класі прокотився схвальний говірок (Донч., V, 1957, 393); Притишений говірок чути в кущах ліщини… (Шиян, Гроза.., 1956, 448).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 100.