ГНІЙ, гно́ю, ч.

1. мед. Густа рідина жовтувато-зеленого кольору, з неприємним запахом, яка утворюється внаслідок гнійного запалення. Страшні виразки, з яких виступав гній, червоні й розпухлі від трахоми повіки.. виднілися в юрбі (Донч., III, 1956, 144).

2. с. г. Суміш посліду або кізяка з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво. На великому розпутті, куди завжди звозили гній, ..стояла одним одна хатка (Мирний, II, 1954, 132); Хлібороби, які мали в себе тягло, на вози накладали масний гній і вивозили на схили, на свої шматки полів (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 95.