Про УКРЛІТ.ORG

гноття

ГНО́ТТЯ, я, с., діал. Дрантя, лахміття. Що, дівуючи, придбала Мотря, то все позношувала: саме гноття та рам’я висіло… (Мирний, II, 1954, 46); Після місячного невпинного походу з боями на плечах бійців висіло саме гноття від сорочок (Панч, В дорозі, 1959, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 98.

вгору