ГНА́ТИСЯ, жену́ся, жене́шся і ГОНИ́ТИСЯ, гоню́ся, го́нишся, недок.

1. Переслідувати кого-, що-небудь; бігти за кимсь, чимсь, наздоганяючи. — Чи чуєш гомін той? За мною то женуться! (Гл., Вибр., 1957, 31); Побачили його [Вовка] ловці-молодці та й почали за ним гнатися (Фр., IV, 1950, 54); Гониться за лисицею, а стріляє зайця (Укр.. присл.., 1955, 236); * У порівн. Хутко бігла [Лукія] стежкою вниз, наче хтось гнався за нею слідом (Донч., III, 1956, 183).

2. розм. Прагнути чого-небудь, домагатися чогось. Мати його не гналася за багатством, і за це їй перепадало від батька (Стельмах, Хліб.., 1959, 497); // Намагатися зрівнятися з ким-небудь. — Де йому гнатися за тобою.

3. Те саме, що гна́ти 3, 4. [Готліб (вертається, задихавшись):] Я їх [людей] бачив. [Гільзе:] І чого.. ти так гнався? От добігаєшся, то знов тебе ота хвороба схопить (Л. Укр., IV, 1954, 250); Розкішне дерево гналося понад водою вгору скільки в його було сили (Н.-Лев., II, 1956, 136); Тут завжди буяли плодові сади, гналася із землі густа трава (Кучер, Чорноморці, 1956, 296).

◊ Гна́тися по п’я́тах за ким-чим — невідступно, швидко бігти, їхати, йти за кимсь або чимсь; переслідувати когось. Вони мчали за Бжеським, але Бжеський їх не пізнав: йому здавалося, що сама смерть женеться за ним по п’ятах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 92.