ГЛЯНСО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до глянсува́ти.

2. прикм. Те саме, що гля́нсовий. Почав [Володя] натягати на руки чорні глянсовані рукавички (Фр., II, 1950, 71).

3. прикм., перен. Вишукано, блискуче одягнений. Вся власна особа [панни Люсі].., шнурована, глянсована,.. уражала своєю паризькою неподільністю штучного й натурального (Л. Укр., III, 1952, 663).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 91.