Про УКРЛІТ.ORG

глянець

ГЛЯ́НЕЦЬ, нцю, ГЛЯНС, ГЛЯНЦ, у, ч.

1. Блиск вилощеної, начищеної, відполірованої або покритої лаком поверхні. Він прийшов до столу легкими кроками, наче не ступаючи по чистих, до глянцю натертих квадратах паркету (Рибак, Час.., 1960, 99); На черевику глянець зник (Шер., Інд. зошит, 1958, 15).

2. перен. Про блискучий зовнішній вигляд і манери людини. Він віддасть його [хлопчика] комусь із магнатів, щоб при магнатському дворі набув він елегантних манер, знайомств і глянцю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 91.

вгору