Про УКРЛІТ.ORG

глушити

ГЛУШИ́ТИ, глушу́, глу́шиш, недок.

1. перех. і без додатка. Позбавляти здатності чути що-небудь; оглушувати. Кров в мене буха, глушить, я сам погано чую свої слова (Коцюб., II, 1955, 260); Маріка чула тільки плюскіт хвиль, що зливався в суцільний гомін і глушив вуха (Чендей, Вітер.., 1958, 162).

2. перех. Робити нечутним; заглушати. Десь коло вітряків, де крутиться карусель, усе глушить безжурний бубон (Вас., II, 1959, 191); Вітер не давав говорити, він викрадав слова, уривав фрази, глушив або перекручував звуки розмови (Трубл., І, 1955, 78).

3. перех. Не давати нормально розвиватися, рости (про рослини). А кропиву завжди виривають, як погане зілля, щоб і городини не глушило, й людей не жалило! (Мирний, І, 1949. 143); При недостатньому догляді за насадженням травостій розвивається буйно та глушить деревні та чагарникові види (Укр. бот. ж., XVII, 2. 1960, 62); * Образно. Багатий фермер глушив малоземельного фермера, як лопух траву, і не давав підвести голову (Чорн., Визвол. земля, 1959, 44).

4. перех., перен. Перешкоджати розвиткові, вияву чого-небудь, Їй [Варці] тільки у жадобу було людські голоси чути, щоб глушили мислі її лихі (Вовчок, І, 1955, 171); Педагог повинен дбати про те, щоб не глушити його [студента] творчої індивідуальності (Мист., І, 1956, 32).

5 перех., розм. Сильними ударами позбавляти свідомості; приголомшувати, бити. Ось хтось з товариства гуконув сонним голосом: «Глуши, брат, його!.. глуши!..» (Мирний, II, 1954, 225); Нашу родину виселяють із села. Сказився, мовляв, старий.. Замість дробовиком бекасів по болоті ганяти, почав угодників глушити в хаті (Ковінька, Кутя.., 1960, 7).

Глуши́ти мото́р (тра́ктор і т. ін.) — виключати мотор. Бригадир Співак уважно вислухав мотор, підкрутив сальник. Махнув рукою глушити мотор (Головко, Літа.., 1956, 92); Тракторист шукав по кишенях свій наряд і глушив трактор (Ю. Янов., II, 1958, 460); Глуши́ти ри́бу — підводними вибухами, сильними ударами по льоду і т. ін. приводити рибу в стан нерухомості, заціпеніння. Ми краще повернем снаряди оті — Акулу на морі глушить (Мал., 1, 1956, 102); Рибу глушать [рибалки] залізним шкворнем по голові (Сміл., Крила, 1954, 133).

◊ Глуши́ти горі́лку (ча́рку за ча́ркою і т. ін.) — багато пити спиртного. [Бєлін:] Мені.. доводиться платити за ваші обіди, бо за свої гроші ви глушите тільки горілку. П’янюга! (Галан, І, 1960, 361); Забувши про все, не тямлячи себе, він глушив чарку за чаркою (Загреб., Спека, 1961, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 90.

вгору